[ad_1]
Командир роти глибинної розвідки 21-річний капітан Максим Яровець загинув п’ять років тому, у жовтні, підірвавшись на ворожій протипіхотній осколковій міні МОН-50.
За мужність, проявлену в російсько-українській війні, офіцера нагороджено орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня. Його ім’ям названо пасажирський поїзд сполученням Хмельницький – Лисичанськ. А фрилансери увічнили пам’ять про наймолодшого в Україні командира роти глибинної розвідки 50-хвилинною документальною стрічкою, яку презентували у Хмельницькому, повідомляє АрміяInform.
Анастасія Сбродова і Володимир Бобінський
Автором ідеї фільму став друг дитинства загиблого героя Владислав Бондар. Власне, завдяки його наполегливості та цілеспрямованості, за підтримки і клопотання Хмельницького міського голови у березні 2020 року швидкий поїзд № 138/137 назвали ім’ям Максима Яровця. Владислав тоді добився ухвалення такого рішення ще працюючи в Києві на «Укрзалізниці». Сценарій до фільму написала хмельницька журналістка Анастасія Сбродова, відеозйомку і монтаж майбутньої стрічки взяв на себе друг Насті Володимир Бобінський.
– Навесні 2020 року ми запустили поїзд імені Максима Яровця. Не минуло й кількох місяців, як в одному з моїх чергових відряджень він наснився і сказав: «Не забувай мене». Ось тоді й з’явилась ідея відзняти документальний фільм про нього, – каже Владислав Бондар і додає, що стрічка не залишить байдужим жодного, хто її перегляне.
– Фільм ми знімали в різних містах України – Хмельницький, Львів, Лисичанськ, Авдіївка та інших. Спілкувалися з батьками, шкільними друзями, вчителькою, бойовими побратимами і посестрами Максима, – розповідає авторка сценарію Анастасія Сбродова. – Безумовно, головним героєм фільму є Максим Яровець. Та разом із тим ми дотримувались двох художніх ліній. Перша – про Максима від дитинства, шкільних років, курсантського навчання, становлення як офіцера та командира і його загибель – загибель героя. Друга – не лише він у центрі, а всі захисники України, усі військовослужбовці. І що важливо, ми намагались підкреслити, що героями є не лише ті, хто загинув, у нас сотні тисяч живих героїв-захисників, які зі зброєю в руках боронять мир на Сході, вертаються до рідних з близькими і знову їдуть туди – на передній край нашої оборони.
Максим мріяв поїхати у наступну ротацію в Карпати, найближчим часом одружитися, купити чорне BMW.
Про нього, як і про інших військових, які віддали життя за нас і країну, не хочу говорити в минулому часі.
Вони є. Головне не забувати про них і розуміти, що тоді та тепер вони усвідомлюють, що можуть загинути. У цьому я точно переконалась, коли була в Авдіївці та почула, як росіяни почали обстріли.
Не раз просила я і тебе, Максим, допомоги, коли щось вкотре не виходило з фільмом. Допомагаєш, дякую.
Найменше, що ми з вами можемо зробити – пам’ятати!»
Під час перегляду фільму глядачі в залі не стримували емоцій, багато хто плакав, навіть чоловіки.
Після фінальних титрів, коли в залі загорілось світло, усі піднялися і аплодисментами висловили свою вдячність авторам за роботу, а батькам, рідним і друзям – за такого сина, друга, захисника-героя.
Наразі творче тріо працює над технічними питаннями відповідності формату фільму, аби запустити його на платформі YouTube.
Автори кажуть, що ще до прем’єри у Хмельницькому до них уже зверталися побратими Максима з розвідувального батальйону, аби показати цю стрічку в Рівному, у Львові та в деяких інших містах.
Як на мене, цей фільм мають бачити в кожному малому і великому українському місті, селі, в кожній школі. На таких кінострічках мають зростати справжні патріоти, справжні сини і доньки української землі. Це історія в постатях нашої боротьби за територіальну цілісність і незалежність. Такі герої, як Максим Яровець, мають бути основою, стрижнем національної ідентичності, прикладом для наслідування наступних поколінь.
[ad_2]
Источник: 0382.ua