[ad_1]
9 вересня, у селі Жабинці, що на Хмельниччині, поховали 29-річного Ігоря Гуменюка. Він загинув 5 липня 2023 року у приміщенні Шевченківського суду Києва внаслідок вибуху. Попрощатись з Ігорем прийшли його односельчани та побратими.
Батьки поховали сина лише через два місяці після його смерті. За словами батька, Володимира Гуменюка, від тіла майже нічого не залишилося.
«Тіло мого сина після повідомлення про його смерть п’ятого липня — знищили. Його чомусь тримали не в морзі, тому тіло майже повністю розклалося», — зізнається Володимир.
Через це, каже, його змусили зробити ДНК-експертизу, якої чекали ще три тижні.
Володимир Гуменюк досі не вірить, що його син підірвався у вбиральні суду власноруч виготовленою вибухівкою.
«Як він міг пронести вибухівку з СІЗО в приміщення суду, якщо його перевіряла охорона? Наскільки мені сказали, Ігоря тричі перевіряли в той день. Крім того, за два дні до події я розмовляв з ним телефоном. Син був у нормальному настрої, ніяких суїцидальних думок», — розповідає батько.
Віталій Присяжнюк, товариш загиблого, розповів, що Ігор хотів вийти на волю та поїхати на фронт – захищати Україну.
«Він мав загинути за Українську державу. Мусив загинути як не в Донецькому аеропорту, де він був, чи в Пісках, чи в Курахово, чи звільняючи Маріуполь», — каже Віталій Присяжнюк.
Попрощатись з Ігорем Гуменюком приїхали його побратими. Як розповів Суспільному керівник Кам’янець-Подільського осередку ВГО «Сокіл» Ярослав Клизуб, для суспільства його товариш — самовбивця, а для побратимів — патріот, який загинув за демократичну Україну.
«Ігор — одним із перших виступив проти ухвали проросійських законів. Якби не було протесту 31 серпня 2015 року, ми б стали черговою колонією Росії на кшталт Білорусі»,— додав Ярослав.
Ігоря Гуменюка проводжали односельчани живим коридором та поховали на цвинтарі села Жабинці, що на Кам’янеччині.
[ad_2]
Источник: 0382.ua